hey eugene, this is henry mcсlean.
я завершив свій чудовий літальний апарат,
про що й повідомляю. я лечу, –
можливо, ти хотів би приєднатися,
аби мені було не так самотньо.
ми зовсім не змінюємося – хіба це не дивно?
хіба це не сумно, що ми – безпорадні діти?
всі ігри, які ми знаємо, закінчуються слізьми
– ті ігри, які ми граємо вже 2 чи 3 тисячі років.
стрибає до свого нового зорельота,
поправляє на шиї тефлоновий комірець:
вмикайте запалення, і відійдіть всі геть!
це – моє останнє до побачення!
скеруйте мене на небо,
й нехай все буде в польоті.
і якщо ви доживете до 2005 року,
значить, ви не занадто гладкий та жирний.
бо всім, що бажають лиш їсти та спати,
належить померти, я думаю. я бачив це уві сні.
забагато людей штовхаються, щоб потрапити на корабель.
я ненавиджу це! припиніть, бо я це вже добре знаю:
люди, щойно владнавши справу життя та смерти,
одразу ж сідають закріпити свій успіх
обжиранням та упиванням,
а наші ресурси – обмежені.
все що маємо вам сказати –
це бувайте здорові, напевно.
візьміть ці ваші торби,
й відійдіть на безпечну відстань;
і не плачте за нами, годі вже. –
чи за ким ви надумали плакати?
хоч би за ким, не журіться
point me at the sky
https://www.youtube.com/watch?v=XCiLw0a6dZo
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: mayadeva