І прорости,
вчепитися корінням,
Як тільки сила, - ми такі земні...
Твоїм творінням бути - вже везіння,
Твоє ж везіння, Боже, - у мені.
І прорости.
Цвісти, не відболіти
самій собі, не знидіти комусь.
Везіння, часом, - вміти полетіти,
Думками вгору.
Тихо озирнусь,
А там роки-роки...
і за роками
Видніє світло вічної мети.
В життя вчепися впевнено руками
І прорости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2021
автор: Марічка9