Наснилась донька Неба та Землі,
Щаслива у незгасній їх любові.
Мов ружа – в вишиванці, чорноброва,
Із нею поряд – сам Ярило зблід.
Пташиний ґвалт здійнявся до небес,
Водойми, ліс – уквітчано- веселі:
«Ти на добро з’явилась в світі, Лелю!»
Туркоче жайвір: «Славимо тебе!
О, Лелю! Юнкам принеси любов,
А ґаздам дай добробуту й врожаю.»
Рум’янець ніжний на обличчі грає,
Говорить Леля: «Збудеться, дай -бо’!
Ви тільки віру в серці не гасіть,
Зима – це ніч коротка, Горобина,
Дам лад усьому. Тільки відпочину –
Й спущусь до вас із Батькових воріт.
Втру носа я зимі – хай щезне лють.
Розкаже дятел втішним перестуком,
Як під гаївки уквітчаю луки:
Пливе вінок до того, що люблю…
Здоров’я зичу всім і довгих літ,
Дзвінку веснянку в душі та оселі,
І знайте: з Вами поруч світла Леля,
Не треба зла на матінці-Землі!»
…Прокинулася. Та очей той льон,
як промінь сонця, світить крізь верхівки.
І лебедить веснянку чи гаївку –
Хай буде в руку дивовижний сон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка