Не лікуй мене, друже мій, прозою:
Облітає душі дивоцвіт.
Я, закута льодами й морозами,
Через скельця дивлюся на світ.
Ти не дихай п'янкими дурманами,
І для іншої запал лиши.
За високими зовні парканами
Не розгледиш моєї душі.
Не спіши розкидатись прогнозами:
Дуже глибоко в серці печаль.
Надто довго я нудилась прозою,
Тож незвіданість манить у даль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Лариса Журенкова