Живу, немов, у Чорнім Лісі,
Панує Чорний Ворон де,
Там й горобців нема у стрісі,
Де вік мій в темряві пливе…
Усе життя шукаю стежку,
Щоб вибрести на білий світ,
Мов діамантову сережку,
Яка б не додавала літ…
Крокую в холоді злиденнім
Душею гострою, мов ніж,
Що заблукала в лісі темнім,
Немов жебрачка босоніж…
Не бачу просвіту й світанку,
Довкола ліс глухих проблем,
Мов ніч розвісила фіранку,
І над життєвим Кораблем…
А Чорний Ворон, як принада,
Що має владу над життям,
Немов прощальна канонада,
Поміж гріхом та каяттям…
Живу немов у Чорнім Лісі,
Та Божу Волю не клену,
Хоч й помиратиму на пласі,
Свій Хрест покірно донесу…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
26.10.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Lilafea