Якось син прийшов зі школи,
І так швидко, як ніколи
Прибирати раптом став,
Посміхався та мовчав.
На полицях все складає,
Всі книжки перекладає,
Когось тихо так гукає
І у шафцях, щось шукає.
Та малий вже зрозумів,
Зберегти вже й не зумів,
Річ, яку він так любив
Мабуть просто загубив.
- Що се стало, що за лихо?
Запитала в сина тихо.
- Чим зарадити тобі,
Може чим допомогти?
- Є живий куточок в нас,
Всі приносять щось у класс
Приручив я вдома в нас
Мишенятко просто класс!
Біле брюшко, чорний ніс,
І до школи я б відніс,
Мишеня біжить на свист,
Нік, чудовий, як артист.
Але десь він забарився,-
Мовив син і зажурився.
Підійшла до сина я,
Приголубила дитя:
- А, якщо твій Нік прийде
І сім'ю всю приведе?
Так для нашого кота,
Це найбільша смакота,
Але сину, в нас мишей,
Стане більше, ніж грошей.
Син замислився, поволі:
- А я зрозумів – в неволі,
Нік не проживе і дня,
Сум буде в очах щодня.
Собі лишим мишеня,
Віддамо в класс кошеня.
Трюкам Ніка я навчу,
Їсть і п'є хай досхочу.
Стане вправним акробатом,
Та вражатиме шпагатом.
- Ти не розкорми його,
Бо він стане, як сумо.
Сину, я скажу відверто,
В хаті буде все подерто,
Треба їм зерно і воля,
Жити в полі їхня доля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Стоєва Анна