Не думай…, не гадай.., не плач…
Усе закінчиться рано чи пізно.
І впаде волоком пилюка від невдач.
І небо громом заволає грізно.
І Сонце збудить сонних від життя,
А вітер розкидає їхні мрії.
Можливо стануть тонкі відчуття,
Причиною , щоб жили десь надії.
Засипані пісками тихих мрій,
У холоді до болю серце тисне.
Бентежить знову шум нічних стихій,
Що знов над головами вкотре висне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: