[b]Л[/b]іта, ніби птахи злітають у вирій,
[b]Е[/b]нергію вміло сплітають у мирі,
[b]Г[/b]отуються тихо у небо злетіти,
[b]К[/b]расою сумління душею прозріти.
[b]О[/b]хоче злітають, щоб щастя піймати,
[b]Ю[/b]рливо осінню красу зустрічати.
[b]Х[/b]орошим манерам - нетреба учити,
[b]О[/b]біймами осінь потрібно любити,
[b]Д[/b]одати у настрій любові ще келих,
[b]О[/b]здобити ніжно красу її велич.
[b]Ю[/b]пітером навіть прикрасити небо,
[b]К[/b]етяги калини та силу лелеки.
[b]Р[/b]оздмухать повітря, полинку здійняти,
[b]О[/b]біймами ніжно весь світ обійняти,
[b]К[/b]расу милих квітів з'єднати із листям,
[b]У[/b] далеч злетіти маніжну і чисту.
[b]Є[/b] море любові у світі безмежнім,
[b]В[/b]еселка заграє у серці бентежнім,
[b]Ж[/b]оржина всміхнеться - осіння красуня,
[b]Е[/b]легію чути чарівним відлунням.
[b]П[/b]олинем з тобою у чари осінні,
[b]А[/b] далі подружимось зовсім нарівні,
[b]Н[/b]отатки з красою зберем у рядочки
[b]І[/b] ніжно впіймаєм її, як листочки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик