«Як вогнем парадоксу»



***


Галактика,

Як  вогонь  горить  --

У  просторі..,

А  попіл  --

То  є,  там  --  

Ті  Чорні  Діри,

Що  тримають  жар  --

Людський,

У  собі..,

Щоби  трошки  тліли  --

Невидимі,  частки

Менталу,

Як  будова  світу

І...  летять,

Ширяють  --

В  тобі,

Елементом  квіту  --

Душі  чиїсь

Духом  часу,

Що  ще  пломеніє  

У  вогні

Галактик  наших  --

В  Засвітах,

Що  вміє

Жити  часом  --

У  півчасі,

Коли  й  згаслий,

В  собі  --

Ще  летить  світлом,

У  думці  --

Живим  вчора,

В  пробі..,

Яка  так  важлива  --

В  тому,

Щоби  розуміння

Відкривало  то  пізнання,

Що  дає  уміння  :

Доскочити,

Доконати,

Відкрити

І  взяти  --

У  сьогодні..,

То  вчорашнє,

Що  завтра  --  спіймати

Можем,  тільки,

Як  вогнем  --

Тихим  парадоксом..,

Будемо  згасати...
--------------------------------------------
25.10.2021;   Paris  (A  /  a)
=======================

(!!!)

"Світ  роблять  ті,  що  горять,  а  не  тліють,..  як  лиш  
теплі..."
-------------------------------
(Автор  --  "Роздуми  про  суть  життя  та  систему
 влади")
=======================

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928960
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Катинський Орест