В зап'ясті осені удвох
Уголос не сказали слОва -
То наших душ іде розмова,
Ведемо мовчки діалог.
В тобі тремчу, як той листок.
Здається, все про тебе знаю,
В обіймах ночі завмираю,
І відчуваю кожен торк...
Життя обом дає урок --
Щось знаю, а чогось не знаю...
У ласках милих засинаю --
Тебе відчула до кісток.
Нам осінь встелює місток
У жовтоперому багрянці,
І поєднавши тіні в танці,
Фантазій кинула клубок.
До тебе йду за кроком крок,
Всю ніжність переллю у груди -
Мене вчуватимеш усюди --
Енергій сонячний клубок!
Осіннє сонце не пече -
Схилилось до землі уклінно.
Впаду листочком на коліно.
А, може, на твоє плече?
Ти упізнаєш у цю ж мить
Кленового - по візерунку,
Жовтогарячому малюнку,
І серце радо защемить.
Лечу до тебе - ще виток...
До щему ніжно зацілую,
В клітинці кожній завібрую.
Піймай мене - я твій листок!
* Моя світлина*
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928956
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2021
автор: Lana P.