Шуліка та лисиця байка Езопа

З  шулікою  лисиця  в  дружбі.
Шуліка  звив  гніздо  на  дубі.
Лисиця  вирила  нору  
в  коріннях  дуба:  в  ту  пору́  
вони  ще  товаришували  
та  жити  по  сусідству  стали,
тож  треба  вам  розповісти́,  
що  з  ними  сталося  в  житті.

Минуло  часу  не  багато,  
як  народились  лисенята.
Пташки  у  яструба  тоді
теж  вилупилися  в  гнізді.
Отож  –  ідилія,  та  й  годі:
лисиця  полювати  ходить  
у  ліс,  а,  часом,  і  в  село,  
щоб  молоко  завжди  було.
Шуліка  теж  полює  з  неба,  
бо  пташенят  кормити  треба,
та  якось,  мов  наврочив  хтось,    
бо  полювання  не  вдало́сь.

Побачивши  –  нема  лисиці  –  
схотілося  підступній  птиці  
забрати  двоє  лисенят  
в  гніздо  на  харч  для  пташенят.
Приходить  матір  з  полювання  –  
пропали  діти,  скрізь  мовчання
та  кров,  сліди  пташиних  ніг  –  
збагнула,  хто  зайшов  до  них.
ххх
І  не  помстишся:  височенний  
дуб  виріс...  Поряд  гай  священний  
ріс  біля  лю́дського  села  –  
там  в  жертву  хтось  приніс  козла.
Птах  повертався  з  полювання  –  
схопив,  поніс  до  гніздування
те,  що  було  на  вівтарі.
Жар  в  нутрощах  не  догорів  –  
вітрець  подув,  вогнем  спокути
гніздо  вмить  спалахнуло  всюди  
і  впало  вогнищем  згори.

Приходили  до  дуба  люди
події  зрозуміти  суть.
Мораль:  хоч  як  людина  судить,  
на  світі  є  ще  Божий  суд.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2021
автор: Анатолій Костенюк