Любов увійшла гостро й беззахісно.
До неї життя було, як рік зо два.
Воно жалило отрутою,
а навіть змії не жалють один одного,
це вміємо лише ми - люди.
Приниження терпіла й образу,
жалкувала, що не залишила це жорстоке життя,
ці муки зразу.
Мабуть Долі потрібно було,
щоб через все це пройшла,
щоб у той мирний час,
коли не було ще навіть війни,
через такі кожноденні мучення
мені судилося пройти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2021
автор: Svitlana_Belyakova