минуле грає в піжмурки з майбутнім
за моє тіло
порожнеча
тиша
Минуле і майбутнє – це кайдани, в які суспільство заковує людину. Переживаючи минулі вчинки, страхи, гріхи, відчуваємо себе винними, ущербними, приреченими. Майбутнє або лякає своїм пеклом, або занурює до теплої ванної нереальностей. Як результат – не здатні усвідомити сьогодення. Вчинки автоматичні, рефлективні, які знову ж таки стають причиною нелюбові до себе.
Моє тіло – і фізичне тіло, і емоції, які реагують на зовнішні подразники, і знання, і досвід, і інтелектуальні і матеріальні накопичення.
Порожнеча – стан людини в момент пробудження, за умови, що воно природнє (без будильників і інших подразників). Це ті кілька секунд, коли вже прокинувся, усвідомив, що ти є, що ти існуєш, а «хочу, мушу, люблю, ненавиджу, встидаюся, зневажаю, боюся, засуджую, інше » ще не встигло наповнити свідомість. Напевно такий стан комусь вдається утримувати на протязі свідомого дня. Таких людей називають – пробуджені. Однак ми з вами теж переживаємо це кожного ранку.
Тиша – відчуття спокою. Чекання на просвітлення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.10.2021
автор: Пісаренчиха