Вчорашній день – богемське скло,
Розбивається в мури пам’яті…
Забувати – говориш – зло,
І складаєш світлини пом’яті.
Забинтовуєш біль бинтом,
Не просочаться краплі спогадів.
І самотній келих з вином
Мов магнітом, притягує погляди.
Крізь краплини осінніх дощів,
Крізь тумани холодних світанків
Теплих днів відлітають ключі -
На прощання тріпочуть фіранку.
Жовте листя – предтеча розлук,
Під ногами шурхоче-волочиться.
Осінь – час, щоб позбутись перук,
Через те крізь бинт спогади сочаться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Волинянка