Приправа з Аргентини.

(За  мотивами  старої  гуморески  )

Сталось  це  в  часи  буремні  ,  як  союз  розпався  ,
Прийшла  криза  ,  від  якої  кожен  рятувався  .
Від  держави  допомогу  годі  вже  чекати  ,
У  Стриганцях  кожен  мусив  сам  хазяйнувати  !
Урожай  збереш  із  поля  –треба  десь  продати  ,
Щоби  на  зимові  свята  трохи  грошей  мати.
А  Іванові  повезло  ,  бо  він  мав  родину
Що  колись,  перед  війною  втікла  в  Аргентину.
Якось  кум  зайшов  до  нього:  "Там  тебе  шукали  ,
Кажуть    що  із-за  кордону  бандероль  прислали  ."
Закида  Іван  роботу  і  біжить  до  хати:
"Ну,  Маруся    ,  приготуйся  гроші  рахувати  !
Чи  не  чула  ?  З  Аргентини  бандероль  прислали  ,
Не  пуста  прийшла  ,  у  неї  певно  щось  поклали  !"
Вже  стоїть  пакунок  в  хаті-  на  самому  столі  ,
Вся  сім’я  чека  момента  ,    як  своєї  долі  !
Легко  ,    наче  ті  сапери  ,  бандероль  відкрили  ,
Зазирнули  в  середину  і  закам’яніли  …
Тут  консерви  і  печення  ,  ковбаса,  конфетки  ,
І  на  всьому  кольорові  гарні  етикетки  !
Хоч  і  долярів  немає  ,  що  вже  тут  робити  ?
З  цим  добром  на  свято  можна  добре  закусити  !
На  самому  дні  знайшлася  ще  одна  коробка  ,
Надписів  нема    та  дуже  гарна  упаковка  !
Упаковку  розрізають  ,вийняли  мішочок  ,  
А  у  ньому  не  доляри  –  сірий  порошочок  .
"Я  згадала-  то  приправа  ,  тітка  нам  писала  ,
Перець  з  тмином  як  молола  і  у  борщ  кидала  .
Ну  ,  гаразд  ,  візьму  на  кухню  ,  в  зупу  щоб  додати  ,
Чи  приправа  аргентинська  буде  смакувати  ?  "
Ось  Іван  за  тиждень-другий  з  поля  повертає  ,
Коли  це  поштарку  Стефу  раптом  зустрічає  .
"Вам  тут  лист  із  Аргентини  –  в  мене  ось  лишився  ,
Мав  прийти  із  бандероллю  ,  трохи  запізнився  .  "
Розкрива  Іван  конверта  :  "  Дорога  родина  ,
Як  ви  всі  ?  Як  поживає  вільна  Україна  ?
В  нас  все  добре  в  Аргентині  ,  годі  щось  казати  ,
Лиш  старенький  вуйко  Дмитр  мусив  помирати  .
Як  помру  ,  казав  то  прошу  :  тіло  щоб  спалили  ,
Ну  а  попіл  ,  щоб  в  маленьку  скриньку  положили  .
Переслати  це  додому  –  щоби  поховати  …"
Побілів  Іван  від  звістки  ,  кинув  лист  читати  !
Забіга  мерщій  до  хати  :  "  Що  ми  наробили  !
Ми  з  тобою  ,  Марусенька  ,  вуйка  Дмитра  з’їли  !  "

2021  р.      Андрій  Рубан

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Андрій Рубан