Нещастя спонукало...
Пожалів Комар ту Муху,
Та проклинав усе життя.
Бо "лапша" тисла на вуха,
Були недобрими слова.
Усе життя тягар нести,
Сплачував все більшу суму.
Він виручав її з біди,
Бо не кожен про те думав.
-Так не може більше бути,
Була кохана й дорога.
Бачити не хочу й чути,
Лишилась ненависть одна.
Прощавай, недобра Мухо,
Пропаще все моє життя.
Недарма ходили слухи,
Й відпочивала голова.
Що допоможе в лихий час?
Коли в лісі заблукали.
Забити певно в долю цвях,
Бо нещастя спонукало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Валентина Ярошенко