Відлітає листя жовте і кружляє по дворі,
На дротах, як чорні ноти, грають птахи попурі.
Диригентом Мурка наша – листопаду заметіль!
Вже стоїть забута каша, лапки вверх – чи не мультфільм?
Аж Сірко головку набік, оченята на кота –
Ще б йому, як в цирку бантик і хода б жах, як крута...
Падолисту парасольки півня з толку збили враз,
Із стовпця він послизнувся –– змах крилами, скелелаз!
А що крику наробив він, кури всі в переполох –
Хор синхронний, колективний, Дід злякався: "Щоб ти здох!"
А онука із віконця у два зуба – рай шле всім,
Оченята, як два Сонця, всі сміються й Євдоким.
24.10.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Променистий менестрель