Два Сонця

       

Відлітає  листя  жовте  і  кружляє  по  дворі,
На  дротах,  як  чорні  ноти,  грають  птахи  попурі.
Диригентом  Мурка  наша  –  листопаду  заметіль!
Вже  стоїть  забута  каша,  лапки  вверх  –  чи  не  мультфільм?

Аж  Сірко  головку  набік,  оченята  на  кота  –
Ще  б  йому,  як  в  цирку  бантик  і  хода  б  жах,  як  крута...
Падолисту  парасольки  півня  з  толку  збили  враз,
Із  стовпця  він  послизнувся  ––  змах  крилами,  скелелаз!  

А  що  крику  наробив  він,  кури  всі  в  переполох  –
Хор  синхронний,  колективний,  Дід  злякався:  "Щоб  ти  здох!"
А  онука  із  віконця  у  два  зуба  –  рай  шле  всім,
Оченята,  як  два  Сонця,  всі  сміються  й  Євдоким.  

24.10.2021р.    

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Променистий менестрель