Фейсбук (гумореска)
Встала м зранє, чую крик -
Кричит кума Зоська,
Я юш думала жи здохла її свиня Фроська.
Репетує по подвір’ю, наче сі сказила,
Сполошила сі у стайни Стефкова кобила.
Лечу Зоську ратувати, несу жменю зіля,
Може вроки ї взіли, шось погане зіла.
-Кумо, люба, шо сі стрисло? Посиніла ружа...
А вна каже за Фейсбуком тужит дуже, дуже.
Шось сі стрисло в інтернеті - не може писати,
Мову тоже відніло, не може казати.
Зайшла м з нев до того місці, де має компутер,
Зілє тихо запалила, махнула м де рутер.
Зоська клєкла перед вобраз, молитви молити,
Тай зачала, як в Великдень, поклони гатити.
Гаратала до підлоги, здригали сі стіни,
Кіт сі злєк, із нев так само лупив у дві зміни.
Враз шось стало булькотати у тутім Фейсбуці...
Бульба кумі вся згоріла, жи була на грубці.
Тісто виперло сі з миски, корова ричала,
Зоська з радости хмеліла та дико кричала.
Нагадала всіх світих, би свічки світити,
Без Фейсбуку наша Зосі юш не може жити...
#лесяутрисковоробець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2021
автор: Леся Утриско