Крихкий

Крихка,  мов  квітка  альстромерії,
Чий  колір  тяжіє  до  змісту,
Та  сповіщає  лише  про  форму,
Бо  що  сьогодні  чорне  -  те  завтра  стане  
Білим  і  навпаки.
Мене  пригнічують  не  дні
Чи  ночі,
А  страчені  роки.  

Коли  в  очікуванні  
Звістки  ти  чекаєш
І  міряєш  години
Дощами,  снігом,
Відлигами
І
Падолистом,
То  природа  теж  очікує.  

Але  сніг  розтане  
Швидше,
Дощі  напоять  землю,
Відлига  вщухне  від  тепла,  
А  час  наївно  скаже:
"Ти  вже  іншаєш,
Бо  ти  тоді  собою  не  була".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928751
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Олена Ганько