Сьогодні саме той день, щоб назавжди
зачинити двері до минулого, скинути із
себе холодні кайдани гріха, щоб встати
і розпочати свій пошук шляху додому,
до невидимого милосердного
Небесного Отця. Цей шлях буде не
простий, це буде стежина покрита
терням, яке залишила колись наша
байдужість, недовіра і зневага до
люблячого Батька. Наосліп ітимеш,
біль пронизуватиме тіло і душу,
сумніви роздиратимуть серце, не раз
забажаєш покинути все це, але ти не
здашся, не впадеш безсило доки на
устах твоїх не вмовкне молитва.
Молися, Молися, Молися і твій голос,
як би ти далеко не був, почує Господь,
бо Він не може бути байдужим, коли
хтось із Його дітей знемагає. Його
безмежна любов вкаже тобі дорогу
додому, Його любов зцілить кожну твою
рану залишену терням, Його
любов дасть тобі наснагу. Тільки
не мовчи, тільки не стій на місці. Хай
твоє серце стане оазою надії, з якої
безперервно литимуться ріки Його
любові. Господь з тобою в цю мить і
по всі дні твого життя, тому не бійся
змін, не бійся довіритись Ісусу Христу
і стати глиною в Його люблячих руках,
не бійся прийняти своє покликання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Іскра