ми гарчимо й гриземося: ми боремося за щось.
публічні образи та виклики – наша звичайна практика.
та ми робимо те, що робимо, ми – такі, якими вдалися
чи стали – кого то обходить?
ми – ті, ким ми є, та й годі.
разом і добрих, і поганих часів:
і в сонце, і в мряку, і в грозу з буревієм.
– ось ми які. ми – такі, і нічого не вдієш.
з усією вдячністю та клятою повагою
ми посіли місця, для нас уготовані;
нам вільно так само це все проклинати,
як плекати та леліяти, й давати імена.
можна сидіти вдома, й грітися біля вогню,
підкидати до нього дров, тішитися й радіти;
а можна весь час мандрувати, й виконувати сумлінно
наше призначення тут, суворе та неминуче.
те, що ми робимо – гучніше за слова,
а те, як воно розгортається – і поготів гучніше.
а що крім цього може бути гучнішим за слова?
лиш сума наших технологій, що зростає;
ну, й ще, напевно, великодні дзвони,
що з ними всі порівнюють музику наших сердець.
вібрують, стогнучи, струни, цей вечір тече, мов вода,
ти не шкодуєш підборів, підскакуючи від задоволення;
ми звикли до цього, ми плинемо, як завше, за течією
екстатичного часу, коли нам здається, що ми – живі.
та й хіба лиш здається? що найгучніше в світі?
– те, що гучніше за всякі слова: я думаю, наша музика.
наша музика – наша співоча душа, а серця – барабани.
що вже й казати? послухайте гупання нашого пульсу,
й порівняйте його з якимось кучерявим художнім словом
louder than words, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Ezc4HdLGxg4
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: mayadeva