Палають хризантеми та жоржини,
хоч студить сонце вітровію свист.
До рук беру осінніх днів жарини:
о, як ти пахнеш з клену палий лист,
а цей – з берізки – сповнений печалі,
з осички ніби осінь – золотий…
Калина увібралася в коралі,
крик журавлиний в небесах сумний…
Це листопад прощається зі мною
і лине ген кудись за небокрай.
Ти почаруй іще мене красою
палаючий, налитий сумом гай.
23.13.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2021
автор: Микола Соболь