Калина хвалилась червоним намистом,
Берізка із кленом вбранням золотистим,
А небо вдивляючись в дзеркало річки
Тепло дарувало і клену й' берізкам.
Могутні дуби ще дражнились з вітрами
Чіплялись за хмари руками-гілками,
У гості до ранків спішили морози
Від сонця ховаючи роси чи сльози.
Всміхалися лиш чорнобриці з під хати,
Здавалося, що не бояться вмирати,
Як відьмини очі тернові кущі
Дивились на світ крізь тумани й дощі.
Навколо давно царювала скрізь осінь
Ховали опеньки в траву ноги босі,
Холодні вітри вибігали на шлях
Там зиму з снігами чекали в полях.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2021
автор: синяк