СНЯТЬСЯ З УКРАЇНИ СТРУНКІ ЯСЕНИ
Кличуть додому зорі вечорові
І сняться з України стрункі ясени.
Наспівують мамині колискові
І ведуть у дім - райський садочок весни.
Зіроньки в нічку розсипають роси
Там де мальви - ружі цвітуть у квітнику.
Юні діви розплели пишні коси
У променях сонця слухають музику.
Українки- білолиці, як зірниці
У кожної є своя врода неземна.
П'єш, не нап'єшся водиці з криниці
Усміхнеться тобі квітка чарівна.
Біля мами ростуть щасливі діти
Із маминих долонь такий казковий світ.
Весна вдягла у вишиванку квіти
І милує очі рожево-білий цвіт.
Посіяла в душу зерно любові,
щоб були немов мати земля красиві.
Життя прекрасне у лагідній мові
В Бога, просить долі,щоб були щасливі.
По чужих краях розлетілись діти
Залишили Отчу хату рідний поріг.
Від колючих терн захищала квіти
Прийшла люта зима і мете білий сніг.
Жде мама в надії сонечко весни
Вірить, що мине заметіль, хуртовина.
Що скоро повернуться дочки й сини
Докупи, як колись зійдеться родина.
Летить над світом пісня з України
У далекий чужий край із журавлями.
Жде дітей у гості мати-калина
Край вікна виглядає їх вечорами.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2021
автор: Чайківчанка