Ми зганьбили свою душу

Все  красне  ми  давно
Перетворили  в  фейлетони,
А  життя  «благословенне»
Набуло  виду  монотонного,
Якщо  життям  ще  можна  це  назвати.
Ох,  як  же  хочеться  ридати!
І  кричати,  і  ламати,
В  диявола  помочі  благати…
Ти,  сило,  що  вируєш  у  мені,
Що  зводиш  ті  фортеці  кам‘яні,
Прокинься,  засліпи  своїм  єством,
Хай  буде  це  найвищим  торжеством.
Тоді  здолаю  злісне  коло  я  порвати,
Тоді  мене  нікому  не  зламати,
Тоді  лиш  вдасться  правду  відшукати,
Світлу  істину  просту.
Ми  зганьбили  свою  душу,
Я  зізнатися  вам  мушу,
Перетворились  в  суєту.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: grrrumpydwarf