До рідного порогу.

Усі  стежки,  усі  дороги,
Ведуть  завжди  мене  додому.
В  притул  до  рідного  порогу,
У  край,  де  я  не  знаю  втоми.
Де  мчу  в  екстазі  не  свідомо,
Повітрям  в  ніздрі  солод  б'є,
Тут  все  так  болісно  знайоме,
Та  все,  до  жадності  моє.
Лиш  час  доволі  швидкоплинно,
Летить,  мов  сокіл  поміж  хмар.
Крадеться  з  образом  невинним
І  рве  безжально  календар.
П'янить  свідомість  рідний  солод
І  так  чудово  тут  мені,
Втамовую  душевний  голод,
В  моїй  батьківській  стороні.
Були  поразки,  будуть  перемоги.
За,  що  я  дійсно  вдячний   Богу,
Що  всі  стежки  і  всі  дороги,
Ведуть  до  рідного  порогу.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2021
автор: RomaSolo