Гуляв вітер по долині, долетів до ставу
Серед трав, ледь пожовтілих приліг на отаву
Ой, як м`яко, така ніжна та ще й зелененька
Відпочину, я тут трішки, ти така гарненька
Ой, не руш, ти мою красу, сподіваюсь нині
Ти слова, такі ж казав і молодій калині
Я не вірю, тобі буйний, чом холодом вієш
Он у змові, із дощиком, надто часто сієш
Розсипаєш ті краплини, розбиваєш вдачу
Не чіпай, ти мене чуєш, бо за мить заплачу
Затремтіла… прилягла, поміж пожухлі трави
А по небу, між хмаринок вечірні заграви
Тихий шепіт… в піднебесся ледве підіймався
Ти пробач, зеленоока та я ж закохався….
Сутеніло... і заграви зникали поволі
Під туманом, знайшли спокій дві різнії долі…
(Отава- Молода трава після покосу).
29.09.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2021
автор: Ніна Незламна