[i] /альба/[/i]
- Привіт, коханий! Віриш, моя любов – безкрая,
Ти тут – і вірне серце, як вперше, завмирає…
- Нарешті, люба, поруч, до тебе рвавсь, єдина,
Дай обійму: для щастя є лічені хвилини –
Поїду спозаранку.
І шепочу я палко хмільному небокраю:
- О вогняний розлучнику, чекай-но! Я благаю!
Два серця спраглих пристрасних палають в дві жарини,
А далі – знов розлука: сів на коня – й покинув…
Чекай, не йди, світанку!
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова "світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка