Я тримаю раму, і стараюсь тримати лице,
Але чому так сильно колотить серце?
Коли бачу тебе, коли поруч ти,
Серце перетворюється на чарівнЕ озерце.
Я не знаю це доля чи ні, будемо разом
Чи просто підем окремо.
Просто колись в якомусь минулому із життів ми були разОм чи ще маємо бути рАзом.
Я мало вірю в реінкарнацію, більше в споріднені душі, знаю, що просто вони існують, як я і ти.
Важко концентруюсь, включаю серйозну, трусяться руки, я червонію, запитую дивні речі.
Ти забуваєш каву, плутаються слова, чіпляєш стільчики, заграєш,
Розповідаєш свої заповітні мрії,
мені ж це дається складніше, то ж я мовчу.
Все ніби вперше, нам ніби знову по 10.
Так усе дивно і радісно і невміло.
В кожного є свій досвід, але тримає повага,
В кожного різні життя, і свої заповітні мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928248
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: P. S.