/онєгінська строфа/
Йдеш вулицею, жінко-таємнице,
Проміння ллєш, думки услід: «Роман…».
Така не одному поету сниться,
А поруч, у житті, його нема.
У молоко пірнаєш між туманів,
парфумів шарм оточує старанно,
заграви-очі – звабні, неземні,
А от у серці… в серці вічний сніг.
Залишила забутій і слабкій
палкий міраж загублених побачень.
У кризі спить із юним та гарячим
довіра в переплетенні клубків.
Ти конкуруєш з осінню красою,
І мариться, на відстані, тобою…
/Картина «Осінній вітер» Моніки Луньяк, Польща./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка