На відстані

/онєгінська  строфа/

Йдеш  вулицею,  жінко-таємнице,
Промінням  ллєш,  вслід  думають:  «Роман…».
Така  не  одному  поету  сниться,
а  поруч,  у  житті,  його  нема.

Пірнаєш  в  молоці  між  хвиль  туманів,
парфумів  шарм  підібраний  старанно,
заграви-очі  –  звабні,  неземні,
От  тільки  в  серці…  в  серці  вічний  сніг.

Залишила  забутій  та  слабкій
далекий  світ  загублених  побачень.
У  кризі  спить  з  дівочим  та  гарячим
довіра  між  заплутаних  клубків.

Ти  конкуруєш  з  осінню  красою,
І  марять  всі,  на  відстані,  тобою…

/Картина  «Осінній  вітер»  Моніки  Луньяк,  Польща./  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка