Здається стало легше, душа не так палає
Не відчуваю ніби хтось підпалює думки.
Зробила вірні кроки, ну це так я вважаю
Чекаю зміни у собі, хай навіть незначні.
Здається стало краще, ніхто вже не шукає
Моментів, способів впливати на мої думки.
Та спокій не приходить, душа далі блукає
Неначе в лабіринті перекриті всі шляхи.
Здається стало видно, що я в собі щось маю
Тримаюсь перед світом, не показую журби.
Але там у просторах, де серце все ж чекає
Чомусь не бачу ні краплини щастя, що мені...
Здається можу більше, нащо брехати...Знаю!
Можливо не всесильна, не читаю всі думки.
Та все стою на місці, чогось мені не вистачає
Сміливості, а може знайти впевненість в собі.
Здається, що доб'юся, що все я подолаю
Інакше я не можу, бо живе завжди в мені...
Життя.... Поки маленьке, але таке безкрає
Усе можу своє віддати за ті очі сіро-голубі...
Здається там жевріє, щось схоже на кохання
Мене рятує думка, що я зараз є в тобі...
Так моторошно бути самій у світі, що згорає
Так зникнути боюся у пітьмі осінній в самоті...
Я впевненості хочу, та зараз точно знаю
Сама не можу я знайти ці якості в собі.
Дай трохи мені сили, ділися тим, що маєш
Впусти мене в свої думки, в моїх ти є завжди..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928180
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: ІраБо