Давно дрімала чорнява нічка,
Спокійні хвилі... плекала річка,
Здаля лунали звуки журавлинні,
Й йому не спалось, як малій пташині.
В човні гойдався… Імла туманна,
Потай підкралась й жура нежданна,
Мов чорний птах, жодної зорини,
По плечах холод, як дочекатись днини.
Тож непомітний в метушні денній,
Ніби сховався в річковій мушлі,
Чиста вода.. Душевний плескіт хвиль,
Печаль вгамує. І сердечний біль,
З темною нічкою сам розділить,
Сльозу сховає, може зцілить.
А береги, бачили сни дивні,
В собі тримали давні таїни,
Для нього, як супутники життя,
З ними б з`єднати своє майбуття,
А ще б у небі, декілька зорин,
Й літала б мрія, не був би один,
Пархав би з нею - не старий сокіл,
Хоча самотність й дарила спокій...
Але хотілось її позбутись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: Ніна Незламна