В порожні храми тут не кличуть дзвони,
Тут плаче Бог від грішних рук людських,
Скрізь бродить пустка, як мара бездомна
Дні п'ють лиш смуток по кутках німих.
Дітей в родини не несуть лелеки,
Обов'язки забули - біль в душі,
Чи дощ спаде, чи літня морить спека,
Лиш небо топче ці зелені спориші.
Вітри, шумлять - самі себе лякають,
Скрізь нерухомі тіні тут стоять,
Ніби молитви в небо промовляють,
Так й не почуті в ніч відходять спать.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: синяк