Чорнобиль

В  порожні  храми  тут  не  кличуть  дзвони,
Тут  плаче  Бог  від  грішних  рук  людських,
Скрізь  бродить  пустка,  як    мара  бездомна
Дні  п'ють  лиш  смуток  по  кутках  німих.
Дітей  в  родини  не  несуть  лелеки,
Обов'язки    забули  -  біль  в  душі,
Чи  дощ  спаде,  чи  літня  морить  спека,
Лиш  небо  топче  ці  зелені    спориші.
Вітри,    шумлять  -  самі  себе  лякають,
Скрізь  нерухомі  тіні  тут  стоять,
Ніби  молитви  в  небо  промовляють,
Так  й  не  почуті  в  ніч  відходять  спать.
Галина  Грицина.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: синяк