Я упиваюсь тишою у час нічний,
Весь світ в моїх очах давно заснув.
Крадеться сон, немов злодій німий,
Та я у спогади на хвильку завернув.
А там дитинство, безтурботна мить,
Маленька гойдалка поміж дерев в саду.
Старенька хата і димар кривий димить,
І я малим тим садом босий йду.
У сорочині білій поміж спілих трав,
Промінчик Сонечка тримаю у руках.
І світ казковий зайчиками вигравав,
На мокрих після зливи спілих яблуках.
І опустилось Сонце ясне у ставок,
Милуючись красою сяйва неземного.
І дзюркотів ровом малесенький струмок,
Забрав в ставку частинку Сонця золотого.
Роман Николів
адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: Star boy