А ТАМ ДИТИНСТВО



Я  упиваюсь  тишою  у  час  нічний,
Весь  світ  в  моїх    очах  давно  заснув.
Крадеться  сон,  немов  злодій  німий,
Та  я  у  спогади  на  хвильку  завернув.

А  там  дитинство,  безтурботна  мить,
Маленька  гойдалка  поміж  дерев  в  саду.
Старенька  хата    і  димар  кривий  димить,
І  я  малим  тим  садом  босий  йду.

У  сорочині  білій  поміж  спілих  трав,
Промінчик  Сонечка  тримаю  у  руках.
І  світ  казковий  зайчиками  вигравав,
На  мокрих  після  зливи  спілих  яблуках.

І  опустилось  Сонце  ясне    у  ставок,
Милуючись  красою  сяйва  неземного.
І  дзюркотів  ровом  малесенький  струмок,
Забрав  в  ставку  частинку  Сонця  золотого.

                 



                                 Роман  Николів
     

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2021
автор: