Прожити з жаринкою
В руці,
Щоб стати філософом.
Прожити з нею в серці,
Щоб знати й промовити:
"Так, це воно".
Та пекельна музика,
Коливання вітру в рожевому
Гіллі,
Аромат землі,
Який ловиш запилюженим
Волоссям,
А серце то квітне садом,
То перетворюється
На звалище.
Все створено на початку з неї,
Все залишене таким,
Як було,
В стані спокою,
У бажанні бачити й
Не порушувати
Тиші.
Квіти цвітуть кров'ю,
А вона квітчається,
Вистилає шлях
Своїх володінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2021
автор: Олена Ганько