Сидить старенька мати з фотокарткою ,
Де рідний син у неньки на груді ,
Коли поранив пальчик під фіранкою,
А ще знайшов монетку у воді.
Сідає сонце та на серці рана
Із кожним днем тускніє ,та-німа,
Не буде більш його, це все омана
Лиш маками покрита та пітьма .
Ім’я синочка вкажуть в мемуарах
Тріпоче серце, б’ється від біди
В сльозах вона побачить образ в хмарах
Що вмить простигне як загублені сліди .
І виривається мов камінь сльози з серця,
Біль матері рознесло в далечінь
Єдиний син - вже більш не повернеться ,
Лиш залишилось Ім’я. Образ. Тінь .
©Яна Пилипенко-Абраменко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2021
автор: Yana Pilipenko-Abramenko