/канцона./
Згустилося небо – на дощик.
Вздовж кладки завмерли бузки.
Той запах солодко-різкий
Повис… Дощ от-от заполоще.
Ось зблиснуло щось гонорове,
Розрізавши небо навкіс.
Бузок став немов сонцесховом –
І вже на малесенький міст
Краплинами падає млість.
/Надихнув живопис Романа Божкова./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2021
автор: Білоозерянська Чайка