Стояла осінь вся в сльозах і горі,
А поруч мати сива як зима,
Був син у неньки, а тепер нема,
Сльозами-листям плачуть осокори.
Схилився тато, наче дуб в скорботі,
На плечі камінь ліг - душа болить,
З неба дощі як сльози - не спинить,
І шепіт вітру на тужливій ноті.
Сумне весілля в сина для родини,
Тут варта з друзів сумно так стоїть,
Життя війна забрала в одну мить,
Батьків осиротила й Україну.
Їх Син-Герой, а був лише солдатом,
Він боронив цю землю - рідний край,
"Ти нас не кидай, синку, зачекай!
Хоч лебедем прилинь!" - благає мати.
Плакала-билась об труну земля,
Падали сльози мамині додолу,
В небо здіймався шепіт осокорів,
Героям Слава! - ніби, промовляв.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2021
автор: синяк