Душа не для прихистку
драми чи ран,
і тіло не дартс
для живої мішені.
Та Є ВАріант,
що «походиш з ребра» -
в театрі класичному
йтиме на сцені…
Налиєш у склянку
вишневий лікер,
Спиватимеш вечір
з холодного жовтня.
Горіхи порепані
з синіх дерев
Збиватиме поглядом
місячна повня…
Забудь, що комусь
половинка, чи дух!
Належиш собі від початку.
До снігу
лаштуєш картатий,
мов час капелюх
І пензлик,
і барву насичено-синю💙
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Окрилена