Бо направду,
кожна інтонація наших відчуттів,
За титрами дотику,
за простором світогляду,
Що холодне від відокремлення почуттів
І через шпаринку тепла -
голосить зростанням радості.
В повітрі гойдається,
як дитинча, закутане по коліна,
В подихи мрій
і тихо жде
поки розростеться,
Стане на максимум голоснішим,
Поки сповнить любов'ю,
Поки не оголить
внутрішньо межі подихів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927593
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2021
автор: Олеся Шевчук