Торкнуся осені устами, мов ікони,
Зберу кришталь з осінньої роси,
Милуючись, на витвори краси
Схиляюся в доземному поклоні.
Все царство сяє в золотій оправі,
Який художник перли ці створив?
Сміється осінь - ця пора яскрава,
Приходить після літньої пори.
Тумани плачуть сивими сльозами,
Вдихають хмари запахи грибні,
І ходять зграї галок по стерні,
Наче, стерня та з чорними очима.
Палає осінь та згорить як ватра,
Як ще не довго жити цій красі,
Бо на землі, це пам'ятати варто,
Одним життям живемо ми усі.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: синяк