Тріпоче птаха крильцями в сільці.
І виє звір, упійманий капканом.
Розмахує зухвало у руці
Наїзник над твариною арканом.
І зашморг, туго стягнутий в петлю,
Паралізує вмить маленьке тіло.
Ще рух один, ще погляд у пітьму –
І серце злякане за хвилю скам’яніло.
Та безвідмовний пристрій для ловців –
З наживкою смачною мишоловка.
Ти зазіхнеш на сир – він в кулаці…
І голос твій навіки в пастці змовкне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2021
автор: Тетяна Мошковська