Втішає душу світанок веселковий
Гілки колише, вітер легкий, ранковий
Наче в колисці загойдує поспати
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси
Злегка куйовдить берізці віти- коси
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву
Все ж огорнула хвиля милих почуттів
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу
Він заколисував, як малу дитину
Ніжно запрошував у осінню днину…
І я світанком й буденним днем любуюсь
Вітаю осінь, відчуваю, що живу…
05.10 2021р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.10.2021
автор: Ніна Незламна