Десь за деревами нічного міста,
над мокрою бруківкою, причаїлась втома.
Набридлива і пекуча, як мара.
Я... втрачаю розуміння прозорості тиші,
забуваю мову вітру,
значення слів шарудливих...
Розгублена, серед втоми, втрачаю себе, простір і волю.
Не відчуваючи нічого...
Блідну. Стаю нареченою січня.
Та ось...
Пробилось світло ліхтарів крізь мокрі крони,
освітило, припідняло на поверхню змісти загублені...
Хапаюсь за них, торкаючись світів легких та світлих...
Та... оживаю. Оживаю! Оживаю..........
02.10.2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2021
автор: Іванюк Ірина