Вона була моїм усім
Дощем, веселкою, зорею
Єдиним Ангелом моїм
Водою, небом і землею
В її блакитні небеса
Я поринав із головою
Повірив я у чудеса
Немов живильною водою
Вона з своїх святих очей
Мене собою оросила
Нікуди, думав, не втече
Від мене ця блаженна сила
І так, вриваючись в блакить
Від екзальтованого тіла
Закрив я очі лиш на мить –
Вона в цю мить і відлетіла
Вона була моїм усім
Водою, небом і землею
Єдиним Ангелом моїм
Й вона залишилася нею!
3.10.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2021
автор: Чорнобривець