Соловей щебече у зеленім гаю,
Про кохання наше всім розповіда.
Як тебе люблю я, як тебе кохаю,
Ніжна, синьоока зіронько моя.
Вітерець розносить співи солов'їні
І летять мов птахи в далечінь вони.
А я все вдивляюсь в твої очі сині,
Коли ти приходиш казкою у сни...
Простягаєш руки і ведеш до гаю,
У якім на вітті соловей співа.
Я тебе кохана, ніжно обіймаю,
Шепочу на вушко лагідні слова.
Солов'їна пісня, солов'їні співи,
Дочекавшись ранку, спати не дають.
І торкають серця ніжності мотиви,
За собою люба нас вони ведуть...
Відкриваю очі все кудись зникає,
Серце сильно б'ється, а тебе нема.
Буду я чекати ночі знову, знаю,
Нехай сон на крила обох підійма.
Автор Тетяна Горобець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)