Краса…сама осінь у строкатій одежі
Упевнено крокує й малює пейзажі
Торкнулась пензлем… Багряним, жовтим, золотим
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим
Ніби замріялась…. Позирнувши догори
Вже й з небесами, завела переговори
Хмари підвласні, напливли наче примари
Величні, чорні, між собою ведуть чвари
І небо, вмить замерехтіло… блискавиця
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця
Вогняні стріли відчайдушно розсипала
Від несподіванки, землиця застогнала
Оце сюрприз! Той стогін линув у далину
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину
Прощальну пісню, заспівали журавлину
Вже й відгриміло… І оновилася земля
Сяюче сонечко слало цілунки здаля
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском…
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки помазком
І пішла далі… позаду диво - картини
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини…
Красуня осінь... додасть впевненості мені
Яке це щастя, бачити, жити на землі!
15.09. 2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2021
автор: Ніна Незламна