Місяць над Ґардом – козацька сережка,
Байдою, певно, забута колись.
Є лиш ця тиша і вечір. Все решта –
рухів незграбних оманливий зблиск.
Цідить шатро ковилового степу
неба багряний вечірній коктейль.
Пам'ять, вкарбована в камінь, не стерта.
Спить в обладунках обвітрених скель.
У сновигаючих привидах чапель.
В місячній пісні нічних цвіркунів.
Спить невловиме, здавен розпочате,
пращуром важко зачате в борні.
Мідний окраєць сховався за обрій.
Віз чималенький над Ґардом навис.
Байда розлігся на зоряній ковдрі,
вдягши сережку, забуту колись.
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926631
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2021
автор: Олександр Обрій