ОСІНЬ -МАДОННА (УВІНЧАЮ КОСИ ЗОЛОТІ)

Красуня  -осінь  немов  Мадонна
Свої  золоті  коси  розпустила.
В  осіннім  храмі  -  свята  ікона
Верховіття  дерев  озолотила.

Я  увінчаю  коси  золоті
І  сонечком  нахилю  небо  до  ніг.
Намалюю  цю  жінку  в  красоті
І  замилуюсь  вродою  край  доріг.

Стоїть,  в  бурштиновій  позолоті
Немов  над  річкою  верба,  тополя.
Оспіваю  вроду  у  ніжній  ноті  
Благословлю  її    на  щастя  ,  долю.

Запалю  свічу  в  осінній  вечір
Розпалю  огонь  в  каміні  дровами.
Обніму  тебе  мила  за  плечі
Заласкаю  ніжними  словами.

Золотава  осінь  тепла  просить
І  душа,  замріяно  в  небо  зорить.
Вітер  опале  листя  розносить
А  на  жаль,  золотий  час  не  зупинить!.

На  коси  впав  білий  сніг    -сивина
Ти,  не  боїшся  заметіль  зими.
Виглядаєш  зіроньки  край  вікна
І    мрієш    зустріти  сонце  весни.

Йдеш  в  Листопад  тихою  ходою
І  проводжаєш      журавлі  в  синю  даль.
Ти,  щедра  з  красивою  душою
Твоя    пісня  прожене    мою  печаль.




адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Чайківчанка