КАМІНЬ в річку…


…Лиш  просто  бути...  Лиш  просто  -  бути  -

Злегка  по  краю  життя  сковзнути,

Попасти  в  небо,  вплестися  в  звуки  -

Чи  кинуть  камінь  в  гладінь  блакитну  -

Туди,  де  поруч  латаття  квітне..

     Напевне,  хвилі  сягнуть  спокути
     
     І  злинуть  скоро    в  той  вир  завітний        
 
     На  дні  цієї  стрімкої  річки,

     Що  в  море  вплине  -  хоч  невеличке  ..
   
     До  океану  стече  з  водою,

     Коли  не  стане  нас  із  тобою..


Візьмеш  камінчик  -  успій  шепнути

Про  все  далеке  і  незабуте..

Тихенько  нишком  скажи  до  нього  
   
Про  свої  мрії  ,  про  свого  Бога,


Про  насолоди  твої  і  жа́хи

Про  все,  що  важко  переказати..

Про  терпкий  запах,  про  легкий  дотик

Про  літній  ранок  ,  про  стиглі  роси

Про  теплу  ковдру.  Про  мами  руки  -

Про  все  хороше  і  незабутнє..

Про  перламутри  світіння  ночі,

Про  ті  тумани  -  такі  молочні..

Про  те,    що  ніжні  в  осонні  трави,

Як  в  літній  спеці  -  все  золотаве

Про  захід  сонця  -  весь  у  загравах..


Отож,  як  в  руки  береш  камінчик

І  кинеш  в  воду  -  то  знай,  віднині  –

Він  може  стати  трішки  магічним  –

І  десь  на  тайнім  своєму  диску

Все  світле  в  тобі  запише    Вічність...




І  ти  не  бійся,  що  тільки  вітер  шепоче  листом

Сухим  привітом  до  твого  світу








.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Irкina